Сім'я, як джерело психічного здоров'я дитини!

Так, невпевненість дитини в позитивному відношенні до себе дорослого або, навпаки, упевненість саме в неактивній оцінці його, як осіб провокує пригнічену агресивність, якщо дитя сприймає відношення дорослого до себе як негативне, то спроби дорослого спонукати дитяти до спілкування викликають у нього стани збентеження і тривоги. Тривалий дефіцит емоційного співзвучного спілкування навіть між одним з дорослих і дитям породжує невпевненість останнього в позитивному відношенні до нього дорослих взагалі, викликає відчуття тривоги і відчуття емоційного неблагополуччя. Під впливом досвіду спілкування з дорослими у дитини не лише формуються критерії оцінки себе і інших, але і зароджується дуже важлива здатність – співчувати іншим людям, переживати чужий жаль і радощі як власні. У спілкуванні з дорослими і однолітками він вперше усвідомлює, що потрібно враховувати не лише свою, але і чужу точку зору. Саме з налагодженої системи взаємин дитини з дорослим і починається орієнтація дитини на інших, тим більше, що віна також потребує визнання оточуючих людей.

Фактори, що впливають на психічне здоров’я дитини.

У психологічній літературі виділені, і досить глибокий проаналізовані чинники, що роблять вплив на психічне здоров'я дитини і, зокрема, на виникнення невротичних реакцій. Більшість з цих чинників носять соціально-психологічний, соціально-культурний і соціально-економічний характер.

Соціально-культурний характер чинників, що роблять несприятливий вплив на психічне здоров'я, обумовлений прискоренням темпу сучасного життя, дефіцитом часу, недостатніми умовами для зняття емоційної напруги і для розслаблення. Наслідком цього є надмірна завантаженість батьків, їх невротизація, поява безлічі особових проблем у поєднанні з недостатньою обізнаністю про дороги вирішення внутрішньоособових конфліктів і про можливості психологічної і психотерапевтичної допомоги. Подібна особова дисгармонія батьків знаходить своє віддзеркалення в розвитку дітей і робить негативний вплив на їх психіку.

На емоційну атмосферу в сім'ї і на психічний стан її членів впливають також соціально-економічні чинники, серед яких можна виділити такі, як:

• Зайнятість батьків.

• Незадовільні житлово-побутові умови.  
• Стилі батьківського виховання.

Існують наступні стилі батьківського виховання:

1.Демократичний

2.Контролюючий

3.Змішаний

      Демократичний характеризується високим рівнем прийняття дитини, добре розвиненим вербальним спілкуванням з дітьми, вірою в самостійність дитини у поєднанні з готовністю допомогти їй у разі потреби. В результаті такого виховання діти відрізняються умінням спілкуватися з однолітками, активністю, агресивністю, прагненням контролювати інших дітей (причому самі не піддаються контролю), хорошим фізичним розвитком.

         При контролюючому стилі виховання батьки беруть на себе функцію контролю за поведінкою дітей: обмежують їх діяльність, але пояснюють суть заборон. В цьому випадку дітям бувають властиві такі риси, як слухняність, нерішучість, неагресивність.

         При змішаному стилі виховання діти найчастіше характеризуються як слухняні, емоційно чутливі, неагресивні, байдужі, з бідною фантазією.

1. Неприйняття, емоційне відкидання дитини (усвідомлюване або неусвідомлюване), присутність крутих регламентуючих і контролюючих заходів, нав'язування дитяті певного типа поведінки відповідно до батьківських понять про «хороших дітей». Інший полюс відкидання характеризується повною байдужістю, потуранням і відсутністю контролю з боку батьків.

2. Гіперсоціальне виховання – недовірливе відношення батьків до здоров'я, успіхів в навчанні свого дитяти, його статусу серед однолітків, а також надмірна заклопотаність його майбутнім.

3. Егоцентрична – надмірна увага до дитяти всіх членів сім'ї, привласнення йому ролі «кумира сім'ї», «сенсу життя» .

Всі негативні чинники пов'язані з проблемою невротизації дитини , тобто з причинами виникнення і перебігу хвороби. Безумовно, самим кращим профілактичним засобом є хороші стосунки батьків з дітьми, розуміння батьками внутрішнього світу свого дитяти, його проблем і переживань, уміння поставити себе на місце своїх дітей.

Проблема збереження психічного здоров'я дітей і профілактики його порушень є предметом пильної уваги фахівців різних областей: медиків, педагогів, психологів. Проте не менш важлива роль в її рішенні належить і тим, хто бере в житті дітини безпосередню участь і має з ними щоденний контакт – батькам.